Це, в свою чергу, визначається тією інформацією, яка може бути отримана з бухгалтерської звітності, або різноманітних інформаційних джерел, включаючи адміністративні. Відомо, що на сьогодні фахівці міжнародних економічних організацій користуються кількома визначення послуг. І СОТ також в Генеральній угоді з торгівлі послугами не дає визначення послуги, а обмежується характеристикою чотирьох способів їх надання.

Для цілей оцінки вартісних обсягів міжнародної торгівлі послугами та порівняння їх по країнах, найбільш активно використовуються дані, що містяться у платіжних балансах. Однак ці дані є обмеженими. Проблема полягає в тому, що: до початку 90-х років більшість великих країн (в основному з перехідною економікою) взагалі не розраховували данні про торгівлю послугами; методологія обліку різних статей послуг різко відрізнялась по окремих країнах; більшість міжнародних операцій з послугами, особливо що надавались одним підрозділом фірми іншому, взагалі не включались у статистику платіжного балансу; певні типи угод з надання послуг, особливо такі як платежі, пов’язані з міжнародним рухом факторів виробництва, передусім капіталу та робочої сили (прибутки від інвестицій, роялті та ліцензійні платежі, заробітна платня, що сплачена нерезидентам), помилково записувались у інші статті платіжного балансу; по окремих видах послуг існувала статистика лише щодо їх сальдо. Тому обсяги міжнародної торгівлі послугами, що відображалися статистикою платіжних балансів, можна вважати дещо заниженими.